 |
(рос. Тульчин) Тульчин – невелике місто над р. Сільницею, що вперше згадується 1607 р. під назвою Нестервар (з угорської «Нерестер» - Дністер, «вар» - фортеця). Фортецю збудували для захисту від нападу татар. Король Сигізмунд ІІІ Ваза передав її у власність Калиновським, а коли ріс згас, 1726 р. – Потоцьким. 1787 р. місто отримало магдебурзьке право. З 1793 р. воно потрапило до складу Російської імперії. Група російських дворян, знаних в історії як «декабристи», 1818 р. створили тут управу «Союзу благоденства», що з 1823 р. стала керівним центром Південного товариства.
Палац Станіслава Щеньсного ПотоцькогоАрхітектурною перлиною Тульчина є палац Станіслава Щеньсного Потоцького. Він переніс сюди свою столицю з міста Кристинопіль (зараз – Червоноград Львівської обл.). Великі статки в поєднанні з такими ж амбіціями дали змогу цьому багатію за кілька років завершити (як припускають, під керівництвом француза О. Лакруа) чудовий архітектурний ансамбль, що складається з палацу та двох флігелів, виконаних у стилі класицизму над парапетом центрального будинку палацу був напис «Хай буде на віки обителлю вільних та добродійних…». З Італії перевезли саджанці італійських пірамідальних тополь, які розсадили в усіх маєтках Потоцького. Над оздобою резиденції трудився архітектор голландець Меркс, а парком опікувався англієць на прізвище Міллер. Згідно з багатьма джерелами, парк мав власну назву – La Roche / 1787 р. палац відвідав останній польській король С. Понятовський і був вражений його багатством та вишуканістю. Він подарував волю всім мешканцям міста та навколишніх теренів на відстані восьми кілометрів. У центрі міста встановили кам’яну колону на гранітному п’єдесталі, що завершувалась кулею та шпилем. Тульчинський палац має розміри 400 на 250 м і є найбільшим палацовим комплексом в Україні. Окрім житлових споруд, за спогадами сучасників, раніше в палаці було приміщення для театру, манеж та навіть турецька лазня. Алеями парку прогулювався видатний російський поет Олександр Пушкін, польські поети Станіслав Трембецький, Юліуш Словацький, письменник Францішек Ковальський. Палац був наповнений творами малярства та предметами розкоші. Більшість з них 1862 р. перевіз до Парижа Мечислав Потоцький, решта пропала у вихорах революції та війн. З 1892 р., аж до початку більшовицького перевороту тут містилось офіцерське казино. 1928 р. палац суттєво пошкодила пожежа. Лише в 70-ті рр. ХХ ст. розпочались спроби його реставрації. Зараз тут розташувалось культпросвітучилище.
Домініканський собор Домініканський собор pовні нагадує перевернуту літеру «Т». За задумом архітекторів собор мав у мініатюрі повторити знаменитий храм святого Петра в Римі. Всередині головний зал вражає простими і водночас прекрасними ліпними зображеннями, частина яких збереглася й донині. Нагорі, під самим склепінням, видно частину балкона, що йшов колись навкруг усього залу і надавав йому оригінального вигляду. Наскоками татар та в часи козацьких визвольних походів монастир був зруйнований. Але в 1780 році він знову полонив усіх красою й величчю. На площі перед собором стоїть пам`ятник Суворову на коні. Здалеку також привабить ваш зір і легкий двоповерховий ансамбль з трьох будівель. Фасад головного будинку прикрашений колонами. Над ними колись був напис вилитими з міді позолоченими літерами: «Збудований у 1757 році графом Михайлом Потоцьким». Вище напису красувався гігантський мідний герб дому Потоцьких. (Під час одного з народних повстань його разом з літерами переплавили на дзвони).
|
|
